Історія

Осівці

Село за 4 версти на північ від Брусилова по дорозі на Радомишль. Києво-Житомирське шоссе, наближаючись від Юрова до Кочерова, проходить по землях осiвецьких. Жителiв обох статей православних 652, римських католикiв 12, євреїв 6. Князь Михайло Осiвецький згадується в листi 15 червня 1515 року, яке Євстафiй Дашкович писав до короля Сiгiзмунда. Князi Oсівецькі мали наймення своє вiд назви села Осівці.

У 1636 poцi Осівці разом з селами Карабачин, Озеряни, Костовці належали Андрію Соколовському. В минулому столітті Осівці належали до Брусилівського маєтку. У 1820 році Осівці розділили на 7 частин. Зараз тут 4 власники, а саме: Іполіт і Сигізмунд Крижанівські землі мають 1995 десятин, і 253 ревізькі душ; Іосиф та Фекла Радзіковські - 440 десятин і 71 ревізьку душу; Іван Курманович - 334 десятини і 36 ревізьких душ; Варфоломій та Ілля Курмановичі – 173 десятини і 13 ревізьких душ. У плані присадибних земель селян частини Крижанівських зазначається, що у 1864 роцi 24 селяни мали 31 десятину землі з яких Семен Якута - 3 десятини, Герасимчук - 2 десятини, Боженки, Губерначуки, Гончаруки, Волощуки, Фещенки, Шамраї, Кушніри, Топоренки та ін. - по 1 десятин

Церква (осiвецька) в пам´ять Успiння Пресвятої Богородиui камінна, збудована в 1818 році стараннями тодiшнього священника Миколи Рогуцького. Дзвiнниця при нiй занепала дерев´яна. За штатами церква перебуває у 6 класi. До перебудови теперішньої в Осiвцях здавна була дерев´ яна церква. В урочищi, яке називається Долинка, за пiв-версти вiд села знаходиться дуже давня криниця в каплицi, обставленiй iконами. В нiй часто здiйснюсться врочисте освячення води при великому напливi довколишнього люду, який користується водою при недугах.

(Матеріали Станіслава Губерначука за книгою Леонтiя Похилевича "Сказанiя о насєльонних мєстностях Кiєвской губернiї". Книга видана у 1864 та перевидана iз доповненнями у 1887 роках.)

Колись у селі Осівці стояла гарна, аж на п´ять куполів церква із дзвіницею на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Вона постала у 1818 році стараннями тодішнього священика Миколи Рогуцького на місці дерев´яної старої та ветхої від часу. Як і належить, окрім батюшки та дяка, щосвята та недільного дня до храму поспішав і дзвонар. Влітку, незважаючи на ранній час, влігшись на моріжку, на нього вже чекала ватага сільських хлопчаків.

Церковно-парафіяльну школу в Осівцях було відкрито у 1874 році. Розмістилася вона у звичайній селянській хатині. А от що вона являла собою - про це із вуст Прохора Коваленка:

"…Осівецька церковно-парафіяльна школа містилася в старій обдертій хаті без перегородок, і вчилися в ній всі три групи разом: під однією стіною за трьома довжелезними партами сиділа перша група, під другою стіною – друга, а в кутку – третя. І викладав одночасно у всіх трьох групах усю шкільну науку один учитель – молодий хлопець, якого ніхто не слухав.

Та ще два рази на тиждень приходив підстаркуватий піп, який навчав Закону Божому та церковно-слов´янському читанню.

…Особливо трудно було вивчати слов´янську азбуку, де літери "а", "б", "в" вимовлялись "аз", "буки", "веді" і т.д. Отож у школі цілий день гуло, мов у вулику. У першій групі заучували голосно аз, буки, веді. У другій у цей час гуртом голосно читали вірша "Птичка Божая не знает ни заботы, ни труда…". А в третій, під Богом-отцем, гули, мов джмелі, читаючи "Псалтир": "Блажен муж, іже не іде на совєт нечестивих"…

Все це треба було, не знаючи, що воно і до чого, знати напам´ять. Знервований і очманілий від цього галасу, вчитель ходив з лінійкою в руках, вишукував між учнями жертву і бив з усією силою”…

До сказаного вище варто додати, що згодом, виїхавши з матір´ю з Осівців у Київ у пошуках кращої долі, Прохор Коваленко став видатним актором і написав книгу "Незабутнє".

Історiя села пов´язана з громадянською вiйною (1918 -1921 рр.), жителi пережили страшнi роки голодомору 1933 року та окупацiї нiмецько-фашистських загарбникiв.

Пiд час Великої Вітчизняної війни проти нiмецько-фашистських загарбникiв билися 123 жителi села, 71 чоловік з них нагороджено орденами i медалями. 144 чоловік загинуло смертю хоробрих.

Осівці окупованi 10 липня 1941 року. Визволенi 10 листопада 1943 року. Вдруге окуповані 24 листопада 1943 року Визволенi 26 грудня 1943 року. Вигнано на каторжнi роботи в Нiмеччину 123 чоловiки, закатовано та розстрiляно 17 чоловiк.