четверг, 19 мая 2011 г.

Стародавні назви вулиць Осівець


Чимало цінної інформації як для історії нашого села, так і для історії української мови та певною мірою і історії України взагалі заховано у назвах осівецьких вулиць та назвах урочищ у околицях села. Розгляньмо спершу назви східних вулиць, тобто тих, які виводять на дорогу до Костовець. Крайній куток із кількома вуличками ще недавно осівчани називали Дзиґмановка. За цією ніби-то незвичною для нашого вуха назвою стоїть людське ім'я - Сигизмунд. Саме таке ім'я носив у XIX столітті один із власників Осівець - поміщик Крижановський, якого у народі саме й називали Дзигман. Оце перекручене ім'я демонструє звичку українців видозмінювати чужомовні імена і слова у відповідності до своєї фонетики. Друга основа видозміненого імені ман є нашою українською, а не німецькою чи єврейською: слово ман маємо у наших словах манити, обман, дурман, навіть туман та ін. Маєток того Сигизмунда/Дзигмана якраз і знаходився на тому кутку, на підвищенні над тепер уже майже зниклою сажалкою. Власне то й була його рибна сажалка. Ще перед війною, за згадками моїх батьків, хата яких стояла якраз на панській садибі, над сажалкою росли дерева від панського саду, а в сажалці кишіло рибою - за один вилов батько із сусідами наловлювали цебер карасів.
Від розглянутого кутка у напрямку центру села тягнеться доволі довга вулиця, яка ще недавно носила назву Козляновка. У назвах обох вулиць осівчани використали суфікс -ов-, а не -ів-. Це відхилення від літературної норми є рисою осівецької говірки, а точніше середньонаддніпрянських говірок із деякими рисами північних українських говірок, до яких і належить мовлення осівчан. Саму назву Козлянівки старі люди пояснювали дуже просто: на ній проживало чимало сімей, кожен голова якої мав вуличне прізвисько - Козел. У Осівцях є чимало вуличних прізвиськ, які походять від назв тварин і ця традиція українців тягнеться ще із первісних часів, із доби тотемізму,
коли наші пращури уявляли певну тварину, а чи й рослину, опікуном-прародичем того чи іншого роду (тотемом). Наш український учений О.Братко-Кутинський вважає, що такі прізвища української середньовічної високонародженої шляхти, як Козики. Козини, Козловські та ін., саме й походять від назви тварини-тотему. Можливо, що й осівецьке вуличне прізвисько, від якого пішла назва розглянутої вулиці, походить від родового тотему чи принаймі прізвища, яке є поширеним в Україні.
На виході із Осівець дороги на Високе починається вулиця, яку осівчани називали донедавна Замлиняновка. Назва ця походить, без сумніву, від слова млин. А реальний млин був тут же трохи нижче від початку вулиці на річці Щенківці. Той водяний млин згадується у документі 1853 року. А ще у 50-х роках минулого століття з містка через річку можна було розгледіти палі, себто залишки опор водяного млина. Прикметно, у селі побутувало вуличне прізвисько Мельник, можливо воно й було пов'язане із професією мельника. Тут варто сказати, що за Щенківкою, на протилежному боці від села, на початку XX століття стояло кілька вітряків. Те засвідчувала Лукіна Лакей, дитинство якої припадало на початок XX століття.
Вулицю, яка тягнеться від центру села у напрямку Озерян, ще після війни осівчани називали Цибулівка. Люди, які народилися на межі XIX - XX століть, пов'язували назву цієї вулиці із переселенцями, які прибули у Осівці із містечка Цибулів, що на Поділлі. Тих людей привіз із собою у якості челяді лікар Гофман (по-осівецькому - Охман). Новоселів почали називати у селі Цибулі, відповідно й вулицю, на якій вони поселились, нарекли - Цибулівка. Та вулиця, що відгалужується від Цибулівки і йде на північний захід називалася Переділівка.
Остання вулиця з'єднується невеличкою вуличкою із вулицею, яка із самого свого виникнення у осівчан називалася Кацаповка. І назва, і виникнення цієї вулиці пов'язані із переселенцями із Чернігівщини. На планах Осівець середини XIX століття вулиці Кацапівки ще нема - на її місці були панські поля, а луг, за Щенківкою, що звався Левада, належав церкві. У 1885 році великий гурт селян, що проживали в околицях містечка Глухова Чернігівської губернії переселився до Осівець, викупив у осівецього пана землі і заснував на них вулицю. За особливостями говірки, яка своїм аканням та іканням нагадує російську мову, тих новоселів-чернігівчан, кмітливі осівчани "охрестили" кацапами. Звідси й пішла назва вулиці, яку заснували новосели -Кацаповка. Як згадує у своїй книзі "Незабутнє" син одного із тих переселенців Прохор Коваленко, осівчани поставились недружелюбно до новоселів, не прийняли їх до своєї церковної громади, не дозволили
ховати їхніх покійників на осівецьких могилках. Так виникли і так звані Кацаповські могилки у Осівцях.
Як переконуємося і назва нашого села, і назви осівецьких вулиць постали природно, спонтанно. Ті назви придумали самі наші предки у відповідності до норм своєї говірки, виходячи із певних подій, що відбулися в селі, імен та прізвиськ, поширених у селі. Ці народні назви витворені самим народом у залежності від того, як воно складалося в житті. І ці давні назви є не лише надбанням місцевим, але й духовним надбанням усього українського народу, адже у тих назвах відбилися певні соціальні, певні міграційні процеси, як і певні особливості говірок української мови.
Знищення тих старих назв як пам'яток української історії та мови відбулося під пресом російсько-більшовицького режиму під час насадження тим режимом колгоспної системи. У Осівцях було зорганізовано три колгоспи: імені Тельмана, імені Кірова та "Червоний партизан". Згодом назви колгоспів були перенесені й на назви вулиць, а вже під час передсмертної агонії імперії есесерії активістам району та й Осівець дуже вже хотілося залишити пам'ять по тому ворожому для українства режиму і тоді на всі хати були навішані таблички назв вулиць із іменами комуністичних лиходіїв, які ніколи не чули нічого про Осівці і тільки зло принесли усій Україні і Осівцям. Ці теперішні назви лише зайвий раз свідчать наскільки ми українці були залежні від колоніального російсько-більшовицького режиму, наскільки ми були безправні і, вибачте на слові, забамбелені.
Можливо із плином часу, з появою нових поколінь осівчани не захочуть, аби їхні вулиці носили імена колишніх комуністичних лідерчуків. І коли осівчанам забажається внести у назви своїх вулиць щось своє близьке, то у нас в Осівцях є кого вшановувати у назвах своїх вулиць. Скажімо, це осівецька громада виховала таку мужню людину, як Герой колишнього СРСР Григорій Москальчук. Це на осівецьких піснях виспівав свій чарівний баритон Павло Кармалюк, а ще осівецька пастуша стежка вивела його на світовий шлях слави. Це від наших осівецьких талановитих людей "нахапався" артистизму у період свого осівецького босоногого дитинства відомий український актор Прохор Коваленко, що був партнером по сцені корифеїв українського театру Садовського і Саксаганського. І ще одне стосовно назв вулиць: нові кутки, які заселили новосели із Народицького району, мали б теж відбити у своїх назвах згадки про такі рідні для тих новоселів назви їхніх колишніх сіл, скажімо вулиця Любарська чи щось подібне.
 Григорій Губерначук

Комментариев нет:

Отправить комментарий